18 листопада ВРУ ухвалила Законопроект № 5315. Новий закон змінює цілий спектр вимог до ліцензування страховиків, оцінки їх платоспроможності та ліквідності, корпоративного управління й управління ризиками, припинення діяльності компаній та передавання страхового портфеля тощо. Основні зміни відповідно до пояснювальної записки:
Положеннями законопроекту пропонується:
удосконалення термінології – визначено всі основні поняття, що стосуються сфери страхування (страховий ризик, страховий інтерес, об’єкт страхування, страхове покриття, страхова послуга тощо);
оновлення підходу до ліцензування страховиків:
новий порядок отримання єдиної ліцензії на здійснення діяльності зі страхування з можливістю її звуження та розширення;
право страховика надавати гарантії в рамках ліцензії на здійснення діяльності зі страхування;
можливість ліцензування страховика як професійного перестраховика на підставі ліцензії на здійснення діяльності з вхідного перестрахування;
перехід від обов’язкових видів страхування до обов’язку наявності укладеного договору страхування за окремими видами діяльності;
удосконалення вимог до власників істотної участі страховика:
обов’язковість регулярного подання та оприлюднення актуальної інформації про структуру власності страховика;
запровадження більш сутнісних вимог щодо підтвердження належного фінансового/майнового стану та ділової репутації засновників та власників істотної участі страховика;
встановлення принципу, згідно з яким засновники страховика та власники істотної участі в ньому повинні довести Національному банку України відповідність свого фінансового/майнового стану та ділової репутації визначеним законодавством вимогам;
право Національного банку України вимагати припинення участі у страховику, накладати заборону на збільшення участі у страховику та на відчуження акцій;
посилення відповідальності за порушення процедури погодження набуття істотної участі, зокрема встановлення наслідків у вигляді нікчемності правочину про набуття такої участі без погодження Національного банку України або за наявності заборони на таке набуття;
запровадження нового підходу в регулюванні діяльності осіб, які мають право здійснювати реалізацію страхових та перестрахових продуктів:
встановлення професійних та кваліфікаційних вимог щодо осіб, які здійснюють діяльність з реалізації страхових продуктів;
запровадження єдиного реєстру страхових посередників (страхові агенти, страхові та перестрахові брокери та додаткові страхові агенти) та переліків працівників з продажів страховика;
запровадження нового підходу щодо навчання та підвищення кваліфікації осіб, які здійснюють реалізацію страхових та перестрахових продуктів – при реєстрації та кожні 3 роки;
розширення переліку освітніх закладів та освітніх платформ, де можуть проходити навчання страхові посередники, а також працівники з продажів страховика та страхових посередників;
вдосконалення питань корпоративного управління, системи внутрішнього контролю та управління ризиками страховика:
визначення переліку питань, що належать до виключної компетенції ради страховика в частині організації корпоративного управління;
створення законодавчих передумов для підвищення ефективності та якості роботи ради страховиків;
запровадження інституту незалежних директорів та постійних комітетів ради (аудиту, винагород, ризиків) для значимих страховиків;
визначення вимог до формування складу наглядової ради страховика та правління, їх колективної придатності з метою забезпечення ефективного управління та контролю за діяльністю страховика;
запровадження процедури погодження керівників та осіб, що виконують ключові функції, що забезпечить перевірку їх відповідності вимогам щодо професійної придатності та ділової репутації;
запровадження диференційованих підходів для страховиків в контексті моделі побудови корпоративного управління та системи внутрішнього контролю залежно від розміру, характеру діяльності, статусу страховика як значимого тощо;
визначення вимог щодо аутсорсингу функцій та процесів у страховику;
посилення ролі осіб, що виконують у страховику ключові функції внутрішнього контролю (управління ризиками та контроль за дотриманням норм (комплаєнс), внутрішнього аудиту та актуарної функції);
встановлення вимог до головного ризик-менеджера, головного комплаєнс-менеджера, головного внутрішнього аудитора та відповідального актуарія;
встановлення вимог щодо створення в страховику системи внутрішнього контролю, запровадження обов’язковості створення підрозділу контролю за дотриманням норм (комплаєнс), підрозділу з управління ризиками та запровадження відповідального за актуарну функцію (відповідального актуарія) для значимого страховика;
встановлення права Національного банку України вимагати заміни головного ризик-менеджера, головного комплаєнс-менеджера, керівника підрозділу внутрішнього аудиту, відповідального актуарія, якщо їх професійна придатність та/або ділова репутація не відповідають встановленим вимогам;
запровадження нових підходів до необхідного наявного капіталу та вимог до платоспроможності страховика:
впровадження диференційованих підходів до оцінки платоспроможності страховика відповідно до ступеня значимості їх діяльності на страховому ринку та рівня ризикованості їх операцій – базовий (Платоспроможність II) та спрощений (Платоспроможність I);
визначення нових вимог щодо наявності у страховика на постійній основі регулятивного капіталу та визначення його трирівневої структури в залежності від здатності його складових поглинати збитки та субординації зобов’язань для забезпечення безперервної діяльності та у разі припинення діяльності страховика;
встановлення вимоги щодо дотримання страховиком на постійній основі мінімального капіталу та капіталу платоспроможності, розмір яких визначається в залежності від розміру страховика, притаманних його діяльності ризиків та складності класів страхування, на страхування за якими отримано ліцензію;
встановлення вимог до статутного капіталу страховиків на рівні абсолютного значення мінімального капіталу;
передбачення можливості та окремого порядку спрощеної капіталізації страховика;
встановлення права Національного банку України визначати принципи та вимоги до розрахунку технічних резервів, припущень, на яких вони базуватимуться, а також встановлювати окремі вимоги до покриття та інвестування активів, якими покриваються технічні резерви страховика;
посилення ролі відповідального актуарія, в тому числі запровадження його персональної відповідальності за неналежну діяльність;
передбачення окремих звітів про платоспроможність та фінансовий стан страховика (страхової групи), розширення та поглиблення актуарного звіту відповідального актуарія;
запровадження ефективних процедур виходу страховика з ринку:
запровадження процедури передачі страхового портфелю або його частини іншому страховику;
врегулювання процедури добровільної реорганізації та ліквідації страховика;
запровадження процедури примусового виходу з ринку за рішенням Національного банку України (з окремими процедурами для страховиків, які мають зобов’язання за договорами страхування, та страховиків, у яких такі зобов’язання відсутні);
оновлення процедур нагляду:
запровадження коригувальних заходів та заходів раннього реагування як інструменту попередження ризиків визнання страховика неплатоспроможним;
запровадження ризик-орієнтований підходу до нагляду за страховиками;
впровадження інструментів раннього виявлення ризиків в діяльності страховика (план фінансування та план відновлення діяльності страховика);
впровадження пропорційного підходу у нагляді за страховиками залежно від ступеня значимості їх діяльності на страховому ринку.